Собака «їздить» на попі: що не так із параанальними залозами

Собака сідає на килим і тягне себе передніми лапами, залишаючи за собою смугу. Виглядає кумедно, але для собаки це спосіб почесати місце, яке свербить або болить. Найчастіше винні параанальні залози: вони забилися й запалилися. Проте це не єдина причина, і якщо просто «почистити залози» та забути, історія часто повторюється. Розберімо, звідки береться проблема і що з нею робити.

Що таке параанальні залози

Це два невеликі мішечки з обох боків від анального отвору. Вони накопичують густий секрет з різким запахом, за яким собаки впізнають одна одну. У нормі мішечки спорожнюються самі: щільний кал тисне на них під час дефекації. Ще собаки рефлекторно викидають секрет, коли сильно налякані, тож різкий «рибний» запах у кабінеті лікаря чи після гучного звуку буває і в здорової тварини.

Чому залози забиваються

Проблема поширена: за даними досліджень у загальній ветеринарній практиці, з нею стикаються від 4 до 16 собак зі ста. У котів таке трапляється значно рідше. Починається все, коли секрет перестає виходити. Частіше це трапляється в дрібних порід, у великих і гігантських собак рідше. Ризик підвищують:

• зайва вага, бо м’язи навколо ануса слабші й гірше стискають мішечки;
• м’який кал, пронос або, навпаки, закрепи;
• алергія, як шкірна, так і харчова;
• себорея, при якій залози виробляють більше секрету.

Алергію варто виділити окремо. Серед собак із запаленням параанальних залоз вона трапляється найчастіше, і в алергіків проблема помітно частіше повертається. Якщо собака, крім «їзди», ще й лиже лапи, чухає вуха чи живіт, зверніть увагу на атопічний дерматит.

Від закупорки до абсцесу

Спершу секрет просто густішає й застоюється. Собака їздить на попі, вилизує й покусує ділянку під хвостом. Якщо на цьому етапі нічого не робити, у мішечку розмножуються бактерії й починається запалення. Тоді собаці вже боляче сідати, вона притискає хвіст, неохоче ходить у туалет або тужиться. Наступний етап: абсцес. Шкіра біля ануса червоніє чи синіє, набрякає, а згодом мішечок може прорватися назовні з гноєм і кров’ю, залишивши рану збоку від анального отвору.

Окремо про старших собак. Пухлина параанальної залози зазвичай не болить, тому її легко пропустити. Іноді вона підвищує рівень кальцію в крові, і власник помічає лише, що собака почала багато пити й часто проситься на вулицю. Тверде збільшене утворення, яке не вдається спорожнити, лікар обов’язково перевіряє на УЗД і біопсією.

Інші причини, чому собака їздить на попі

Залози серед найчастіших причин, але не єдина. Ділянку під хвостом можуть подразнювати глисти, зокрема стьожкові, чиї членики виходять з калом. Свербіж навколо ануса дає й алергія, про яку йшлося вище: у таких собак свербить не лише під хвостом, про це детальніше в статті про те, чому собака часто чухається. Після проносу шкіра навколо ануса буває подразнена сама собою. Тому лікар не обмежується чисткою, а шукає, що запустило проблему.

Як лікують

Під час огляду лікар пальпує залози через пряму кишку. Так він одразу оцінює їхній розмір і вміст, а заразом перевіряє, чи немає ущільнень. Переповнені мішечки обережно спорожнюють вручну. Це і є чистка параанальних залоз. Якщо секрет занадто густий, його спершу розм’якшують, вводячи в залозу розчин.

При запаленні мішечки промивають антисептиком і вводять у них мазь з антибіотиком і протизапальним компонентом, часто кількома курсами з інтервалом близько тижня. Якщо запалення повторюється, вміст залози можуть відправити на бактеріологічний посів, щоб точніше підібрати антибіотик. Абсцес розкривають і дренують, зазвичай під седацією, бо це боляче. Удома лікар може призначити теплі компреси на цю ділянку кілька разів на день, вони прискорюють загоєння. Паралельно лікар займається причиною: вагою, консистенцією калу, алергією. Без цього чистка дає лише тимчасове полегшення, і за кілька тижнів залози знову переповнюються. Іноді радить додати в раціон клітковину, щоб кал став щільнішим і краще спорожнював залози.

Якщо запалення повертається знову й знову або знайдено пухлину, розглядають хірургічне видалення залози. Це не рутинна операція: поруч проходять нерви, що керують анальним сфінктером, і одне з можливих ускладнень, нетримання калу. Тому до неї переходять, коли інші методи не допомогли.

Чи треба чистити залози регулярно

Більшості собак це не потрібно: їхні залози спорожнюються самі. Регулярну чистку лікар призначає собакам, у яких проблема вже повторювалася, і сам визначає інтервал. Повторне запалення може з’явитися і через місяць, і через кілька років після першого. Якщо в грумінг-салоні залози «чистять» при кожному візиті, а скарг у собаки не було, варто обговорити це з ветеринаром. Вдома без навчання цього краще не робити: невмілий тиск болить і може травмувати мішечки.

Коли терміново до лікаря

• біля ануса з’явилися набряк, почервоніння чи синюшність;
• з-під хвоста виділяється гній або кров, або ви бачите рану поруч з анусом;
• собака скавчить, коли сідає, тужиться або не може спорожнитися;
• вона млява, відмовляється від їжі;
• собака продовжує їздити на попі через кілька днів після чистки;
• старша собака почала багато пити, а під хвостом промацується тверде ущільнення.

Клініка працює цілодобово, тож з абсцесом чи сильним болем можна приїхати й уночі. Якщо ж ви не впевнені, чи варто везти собаку, почніть з онлайн-консультації: лікар за описом підкаже, наскільки це терміново.