Собака трясе головою і чеше вухо: чому отит часто не самостійна хвороба

Власник приходить на прийом зі скаргою: пес уже тиждень мотає головою, чеше вухо лапою, а з вуха йде неприємний запах. Купили краплі в зоомагазині, покапали, на пару днів стало легше, потім усе повернулося. Так буває постійно. Проблема в тому, що вухо тут не справжня причина, а лише місце, де проявляється щось більше. Дуже часто це алергія.

Вухо як індикатор алергії

Зовнішній слуховий прохід вистелений такою ж шкірою, як і решта тіла. Якщо у тварини алергія, шкіра запалюється всюди, але у вусі це помітно найшвидше: канал вузький, теплий, вологий, і будь-яке запалення там одразу дає про себе знати.

Лікарі-дерматологи розрізняють первинну причину й вторинну інфекцію. Первинна причина запускає запалення (найчастіше це алергія). На тлі запалення в каналі розмножуються дріжджі (Malassezia) і бактерії, які в нормі там присутні в невеликій кількості. Саме вони дають гній, запах і свербіж, через які власник і звертається. Якщо лікувати тільки інфекцію, а первинну причину не чіпати, отит повертатиметься знову й знову. За даними одного дослідження сотні собак з отитом, понад 90% випадків були двобічними, а більшість мала хронічно-рецидивний перебіг. Це типова картина алергічної природи.

Ознаки отиту: на що дивитися

Отит рідко проходить непомітно, тварина показує дискомфорт усім тілом. Класичний набір:

• трясе головою, ніби намагається щось витрусити з вуха
• чеше вухо лапою або треться головою об меблі та підлогу
• неприємний запах із вуха, інколи кислуватий або затхлий
• виділення: темно-коричневі, схожі на віск, або жовто-гнійні
• почервоніння й набряк усередині вушної раковини
• болючість: тварина скиглить, коли торкаєшся вуха, або не дає його оглянути
• нахил голови в один бік у запущених випадках

Іноді перша й найтонша ознака це легке почервоніння на внутрішньому боці вушної раковини, ще до запаху й виділень. Якщо ви помічаєте таке регулярно, це привід насторожитися навіть без явного гною.

Коли отит справді самостійна хвороба

Не кожен отит про алергію. Є причини, які запускають запалення самі по собі, і тут картина інша.

У котів найчастіший винуватець це вушний кліщ (отодектоз). Особливо в кошенят і тварин, які бувають надворі. Кліщ дає характерні сухі темні виділення, схожі на кавову гущу, і сильний свербіж. Алергічний отит у котів трапляється, але значно рідше, ніж у собак.

У собак самостійний отит частіше буває гострим і одностороннім. Типовий сценарій влітку: під час прогулянки в траві в вухо потрапляє остюк (колосок злаку). Собака різко починає трясти головою, скиглить, бо це боляче. Інша поширена історія в Києві це купання: вода з Дніпра чи озера затримується у вузькому волохатому каналі, створює вологе тепле середовище, і розвивається запалення. Сюди ж належать чужорідні тіла, пухлини й деякі гормональні розлади.

Породи з висячими вухами та вузькими каналами (кокер-спанієлі, спанієлі, шарпеї, частково лабрадори) до отиту схильніші просто через будову вуха. Це не причина, а фактор, що полегшує розвиток запалення.

Коли отит лише вершина айсберга

Якщо отит двобічний, повертається після кожного курсу крапель або тримається місяцями, майже завжди йдеться про алергію. У собак це насамперед атопічний дерматит (реакція на пилок, пил, кліщів домашнього пилу) і харчова гіперчутливість. Вухо може бути взагалі першим і єдиним місцем, де алергія себе показує, ще до того, як з’явиться свербіж лап чи живота.

Ось чому лікувати таке вухо ізольовано безсенсово. Можна скільки завгодно вичищати канал і капати протигрибкові краплі, але поки організм продовжує реагувати на алерген, запалення відновлюватиметься. Тут потрібен ширший підхід: знайти й контролювати алерген, а вухо лікувати паралельно. Іноді для цього потрібне лабораторне обстеження, щоб звузити коло причин.

Чому не можна капати краплі навмання

Спокуса купити «щось від вух» без візиту до лікаря зрозуміла, але це найчастіша помилка, через яку отит стає хронічним. Причин кілька.

По-перше, краплі не універсальні. Те, що працює проти дріжджів, не діє на кліща, а антибіотик у краплях марний, якщо проблема в алергії без бактерій. Не подивившись виділення під мікроскопом, неможливо вгадати, що саме в каналі. Цитологія вуха це базовий тест, який роблять прямо на прийомі, і часто він повністю змінює схему лікування.

По-друге, є ризик глухоти. Якщо барабанна перетинка пошкоджена (а при запущеному отиті вона нерідко перфорована), деякі чистячі розчини й краплі стають ототоксичними: потрапляючи в середнє вухо, вони ушкоджують слуховий і вестибулярний апарат. Лікар перед призначенням оглядає перетинку отоскопом саме тому. Самостійно ви її не побачите.

По-третє, краплі маскують симптом. Запах і свербіж тимчасово стихають, власник заспокоюється, а первинна причина працює далі, і вухо поступово деформується (канал звужується, тканини потовщуються). На цьому етапі допомогти консервативно вже складніше.

Коли терміново до лікаря

• раптовий нахил голови, втрата рівноваги, рух по колу
• сильний біль: тварина кричить від дотику до вуха, не дає голові спокою
• кров або рясні гнійні виділення з вуха
• набряк вушної раковини, гарячість, тварина пригнічена
• отит, що не минає попри 1–2 тижні домашнього лікування краплями

Нахил голови й порушення рівноваги можуть означати, що запалення дійшло до середнього або внутрішнього вуха, і тут зволікати не варто. Клініка А-Вет на Оболоні працює цілодобово, тож із гострим болючим вухом можна приїхати в будь-яку годину. Якщо ж отит хронічний і ви хочете спершу зрозуміти, з чого почати обстеження, зручно скористатися онлайн-консультацією ветеринара.